Боротьба і біль села Тростянець

Існує кілька дат, що вказують на це село як давнє поселення: у шематизмі Львівської митрополичної архієпархії за 1928 р. записано, що церква у Тростянці — з 1240 року. Польський історик і юрист П.Домбковскі, який уклав «Поділ адміністративний воєводства Руського і Белзького у XV ст.» (Львів, 1939 р.) село Тростянець зазначив під 1409 роком. «Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область». Київ, 1973 р. датує винекнення даного населеного пункту 1441 р.

Тростянець пережив ряд спустошливих ординських набігів у XVI-XVIII ст., його громада підтримувала війська Б.Хмельницького, а в травні 1975 року гостила Олексу Довбуша.

Йосифінську метрику села у 1785 р. ствердили війт і селяни: Шевців, Дідух, Довган, Сус, Ликтей, Халупа, Семенів. Тоді у Тростянці проживало 498 чол. У другій половині XIX ст. Наполеон і Франтішек Пілецькі на р.Журавиці в селі спорудили млин, де мельником був Франко Зарицький. Тоді ж сільські умільці почали випал цегли на полі Олекси Ликтея. З неї звели у 1884 році парафіяльний будинок, а в 1900 — народну школу.

У 1859 році коштом і силою громади під орудою о.Антона Лотоцького споруджено кам'яну церкву, де правили: о.І.Крайковський (до 1836 р.), о.І.Громницький (1836-1841), о.В.Фортуна (1842-1846), о.Антін Лотоцький (1847-1884), о.Анастасій Лотоцький (1881-1926), о.Микола Служинський (1926-1928), о.Григорій Кубай (1926-1945) хорунжий УСС.

Священник о.Антін Лотоцький створив у 1896 році Братство Святої тверезості. У 1858-1914 р.р. під орудою дяка Лаврентія Бабуняка і регента Василя Слабодуха при церкві діяв хор. Візитацію церкви 18 травня 1885 року провів митрополит Галицький Сильвестр, кардинал Сембратович, а 29 травня 1902 року — митрополит Андрій Шептицький. У той час Феська (Єфросинія) Семенів, дочка панька, прийнявши монашиний чин сестри-служебниці ордену Пресвятої Діви Марії, у 30-х роках, була ігуменею жіночого монастиря у Жовкві, пом. у 1944 році.

Засновником парафіяльної школи у селі вважається о.Іоанн Крайковський (з 1885 р. — школа філіальна — з ініціативи о.Анастасія Лотоцького і війта Федька Ликтея). З 1912 року тут вчителями були Віцентій Шах, Кушнір і Іллярій Бабуняк з Тростянця. навчалося більше 160-ти дітей. Першим учнем Бережанської гімназії став Іван Ликтей, староста Перемишля після І світової війни.

Товариство «Просвіта» засноване в селі 1903 р. Її організатори і фундатори: Тимко Карпа, Тимко Роман, Антін Гишка, Антін Ликтей, Роман та Іван Поглод, Анастасія та Федір Білоус, Василь Карпишин, Роман Семків, Роман Заторський, Іван Чавурський. Головою читальні став Теодор Галасюк. Хором читальні керував Василь Слабодух.

У селі часто виступали письменники Андрій Чайковський, Микола Угрин-Безгрішний (хор.УСС, старшина див.«Галичина», заг. під Бродами 1944 р.) та Антін Лотоцький, дир.Рогачинської гімназії Михайло Галущинський. Гарно відзначили 100-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка за участю гімназистів і семінаристів Ілярія і Володмира Бабуняків, Михайла Ликтея, Йосипа Заторського, Володимира Захарія та секретаря управи села Андрія Швака.

З початком І світової війни створюється Легіон Українських Січових Стрільців. У Тростянці громадський комітет організації УСС очолив писар гміни Андрій Швак. Першими січовиками стали: Іван Ликтей (1889 р.н.), Гринько Довган (1893 р.н.), Ілярій Бабуняк (1887 р.н.), Володимир Захарій (1896 р.н.).

У 1915-1916 р.р. Легіон поповнили такі тростянчани: Антін Бабій (1896 р.н.), Володимир Бабуняк (1896 р.н.), Іван Горохівський (1895 р.н.) Василь Кізима (1895 р.н.), Петро Горянський (1896 р.н.), Антін Кізима (1896 р.н.), Гринько Михайлюк, Іван Михайлюк, Микола Поглод (1897 р.н.) Гринько Семенів (1894 р.н.), Мирон Семенів (1896 р.н.), Павло Стрияк (1897 р.н.), Михайло Шанковський (1896 р.н.). У боях на Лисоні 3-4 вересня 1916 року були поранені й полонені москалями Петро Горянський та Іван Ликтей.

Після Першолистопадового Чину й при утворенні ЗУНРу в Українську Галицьку Армію (УГА) зголосилися: Бабій Петро, Бабій Іван, Білоус Михайло, Буняк Василь, Галасюк Омелян (Мілько), Галасюк Федір, Гринишин Андрій, Гринишин Василь, Дідух Антін, Захарій Степан, Захарій Омелян, Зінь Степан, Карпишин Іван, Кирик Федір, Кізима Ілярій, Кізима Тимофій, Ликтей Андрій, Ликтей Антін, Ликтей Тимофій, Михайлюк Василь, Пальчак Іван, Поляк Михайло, Процик Петро, Проців Григорій, Проців Лев, Рубінець Петро, Русин Яків (Яцко), Семенів Григорій, Семенів Данило, Семенів Михайло, Семенів Михайло, Семенів Петро, Семенів Роман, Скасків Анастас, Скасків Ілярій, Скасків Микола, Созанський Іван, Созанський Степан, Созанський Лев, Стрияк Павло, Ткачик Василь, Халупа Андрій, Халупа Василь, Халупа Микола, Халупа Омелян, Юрчишин Василь, Юрчишин Іван, Юрчишин Йосип.

Крім поіменованих, добровільно вступили в українську поліцію — фельдфебель австрійської армії Кирик Іван i Поглод Михайло.

У Києві в корпус Січових Стрільців полк. Євгена Коновальця зголосився Іван Ткачик, усус, який побував у полоні росіян. А студентка Львівської учительської семінарії Гишка Текля з листопада 1918 працювала медсестрою у шпиталі січових стрільців у Львові.

Перша світова завдала с.Тростянець відчутних втрат. Не повернулися в село з її фронтів 20 здорових молодих чоловіків: Бабій Степан, Бесага Михайло, Білоус Ілько, Гишка Антін, Микола і Михайло Кудли, — з італійського фронту: Дмитро, Антін і Дмитро Ликтеї, Андрій і дмитро Поглоди, Процик григорій, Рубінець Степан, Русин Василь, Семенів Григорій, Семенів павло, Созанський Михайло, Стрияк Василь, Шанковський Василь.

Під час боїв у вересні й липні 1917 року впали і мирні жителі Тростянця: Кудла Наталія, Поглод Яків, Пригода Йосип, Рубінець Василь, Семенів Іван.

7 червня 1919 р. польська вояччина по-звірячому замучила у Лапшині уродженця села Тростянець о.Заторського Йосифа.

Під синьо-жовтими прапорами, за волю України поклали своє життя Бабій Антін, Гринчишин Василь, Кізима Антін, Поглод Микола, Рубінець Петро, Русин Яків, Стрияк Павло.

Трагічна доля і старшини УГА Володимира Бабуняка. За складних обставин опинився в ЧУГА, а пізніше — за сфабрикованими звинувачченями, у 1933 р. розстріляний більшовиками.

За польської окупації Галичини, у 1924 р. Андрій Бабій (Киселів) став організатором відновлення читальні «Просвіта» у Тростянці. У 1934 році її очолює о.Григорій Чубай. Почала діяти і «Молода Просвіта», хоровий і драматичний гуртки, якими керували Василь Слабодух, Василь Католик та Іван Михайлюк, духовий оркестр — кер. Антін Зарицький.

При читальні діяв осередок «Союзу Українок» керований Теклею Хлопась (Гишка), потім Юлією Кубай, на якись час відновлено Товариство «Січ»-«Луг», якими опікувалися коришні вояки УГА Василь Кізима, Павло Стецький, Микола Русин. Відкрито споживче кооперативне т-во «Поступ» Михайлом Поляком у 1936 р., споруджено Народний дім.

У 1934 р. в Тростянці почав діяти осередок Організації Українських Націоналістів (ОУН). перше звено створили Антін Білик, Андрій Карпів, Микола Михайлюк, Дмитро Ликтей і Олекса Ликтей. Провідником був Олекса Ликтей «Камінь». Друге звено: Антін Гавдида (Миханів) «Корінь», Михайло Гишка, Микола Дух, Ілярій Карпишин, Іван Пригода «Кріс», Микола Слабодух «Комар», Ілярій Юрчишин (Циганів). 

Осередок мав код — «Корчі», входив до Божиківського куща «Острів», а з 1939 року — до Саранчуківського куща «Самара» (провідник Іван Ковальчук). 

Членами ОУН були також брати Володимир і Михайло Проців, Микола Вітрак, Грирогій Проців, Петро Стрияк.

У 1938 р. в селі виникає юнацький осередок ОУН, вік членів якого від 16 до 21 року. В нього увійшли: Андрій Бабій, Володимир Бабій, Мирон Бабій, Бесега Іван, Іван Білоус, Іван Буняк, Василь Гишка, Василь Дзімайло, Володимир Захарій, Павло Засєдко, Володимир Кізима, Іван Кізима, Володимир Ковалик, Михайло Михайлюк, Іван Михайлюк, Ярослав Михальчук, Микола Музика, Василь Процик, Василь Поглод, Володимир Проців, Павло Семенів, Ярослав Стецький, Іван Сус, Ілярій Стрияк, Василь Созанський, Михайлина Гавдида «Сойка», Наталія Михайлюк «Ластівка», Текля Поляк «Синиця». провідник цього осередку — Павло Семенів.

Восени 1939 р. тростянецькі і слов'ятинські хлопці роззброїли батальйон польської піхоти на Красноліссю.

За більшовицької окупації першою жертвою НКВДистів став Михайло Михайлюк (замордований у с.Дібще).

Весени 1940 р. мобілізовані до ЧА: Микола Дух, Андрій Карпів, Григорій Проців, Петро Стрияк, Семен Забояк, Кіндрат Пальчак.

Після 22 червня 1941 року мобілізовані додатково: Білик Флорій (1906 р.н.), Білоус Іван (1909 р.н.), Гавдида Антін (1915 р.н.), Голіний Володимир (1916 р.н.), Дідух Володимир (1912 р.н.), Ковалик Андрій (1912 р.н.), Ковалик Володимир (1912 р.н.), Пригода Іван (1917 р.н.), Семенів Ілярій (1915 р.н.), Середа Корнелій (1917 р.н.).

У 1942-1943 р.р. Тростянець зазнав нових втрат. До Німеччини на роботу були забрані: Войтович Зігмунд, Дідух Володимир, Дідух Мирон, Заставецька Ганна, Зінь Омелян, Коваль Антоніна, Коваль Ганна, Козловський Василь, Ковалик Василь, Кудла Володимир, Кудла Марія, Ликтей Стефанія, Ликтей Мар'ян, Макаровський Ілярій, Мамчур Михайлина, Михальчук Павло, Мороз Іван, Пальчак Василь, Поглод Антін, Поглод Михайло, Проців Петро, Рубінець Марія, Русин Ганна, Русин Стефанія, Русин Емілія, Семенів Володимир, Середа Володимир, Середа Ілярій, Середа Ярослав, Тригуба Петро, Шевчук Мелітон, Юрчишин Василь, Юрчишин Микола, Яніцька Ганна.

Тільки 16 осіб повернулися на батьківщину.

У липні-серпні 1943 р. активізується діяльність підпілля ОУН, організовується вишкільний повстанський табір ВО-3 «Лисоня», ведеться підготовка медсестер УЧХ та лікарів УПА.

Функцію зв'язкових УПА виконували: Бабій Ілярій, Голіний Степан, Гишка Василь, Кізима Марія, Довган Іван, Михайлюк Микола, Ликтей Микола, Михайлюк Григорій, Михайлюк Анстасія, Пальчак Антоніна, Михайлюк Наталія, Процик Василь, Пальчак Михайлина, Халупа Володимир, Русин Антін.

Санітаркою шпиталика служила Ликтей Стефанія (Білоусова). Курси лікарів відбули Бабуняк Ірина, Швак Іван.

У 1943-1950 р.р. в лавах УПА, службі безпеки та підпільній мережі перебували: Бібай Андрій, Бабій Володимир, Бабій Мирон.

25 лютого 1945 р. була велика облава НКВД і «Смершу», внаслідок якої в руки більшовиків потрапили десять підпільників.