ОФІЦІЙНИЙ САЙТ СЕЛА ТРОСТЯНЕЦЬ БЕРЕЖАНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ


↕     НОВИНИ     ↕
↕     ДОВІДНИК     ↕
↕     СЕЛО     ↕
↕     РІЗНЕ     ↕
↕     КОНТАКТИ     ↕


Категорії розділу
Мої статті [15]



Головна » Статті » Мої статті

Дарунок життям і піснею

Наталія Михайлюк народилася 20 травня 1920 року в с.Тростянеці. Батько, Василь Іванович, і мати, Євгенія Кузівна, тяглися до національно-культурної праці, то ж залучали до цього і своїх дітей: Миколу, Михайла, Наталію, Теклю та Ярослава. За польської окупації всі вони в різний спосіб допомагали в роботі «Просвіти», а Микола вже став членом сільського осередку ОУН, виконував різні ризиковані доручення.

Польська влада тримала родину Михайлюків під наглядом. З підозрою до них поставилися й москвини у 1939-1941 роках. Власне, «за перших совітів» був підступно схоплений Микола, що працював у земвідділі й у вільний час писав вірші. Досі нема по ньому ні сліду, ні вістки: енкаведисти вміли замітати сліди своїх злочинів.

За німецької окупації українське підпілля до активної дії покликало й двадцятирічну Наталію, вихованку юнацтва ОУН. Мала немало турбот, як станична, із забезпеченням поблизької підстаршинської школи УПА харчами, лікарськими препаратами та матеріалами, організацією курсів УЧХ, розміщенням недужих і поранених. Так у клопотах і провела ті літа. Поновна більшовицька окупація застала її на тому ж посту.

Ще п'ять років підпільної виснажливої праці, боротьби за здоров'я і життя проти тифу, корости, уникання небезпек та ворожих підступів на кожному кроці, і постійної гордої власної постави: навіть у ті роки вона тримала у церкві між хоругвами наш прапор. Сексоти, звісно, не спали. У 1949 році Наталію схопили. Збили на допиті до напівпритомності й ... відпустили. Як приманку. Щоб виявити симпатиків ОУН. Коли ж із задумів катів нічого не вийшло, її схопили вдруге, 12 липня 1950 року. Страшні ночі допитів, «очні ставки» зі свідками, серед яких були й учорашні «патріоти», що звалися упівцями, а стали «стребками». Пішли на службу — за юдин гріш— до ворогів України...

І ось вирок. 25 літ таборів визначила «трійка» для дівчини-патріотки. Для багатьох таку кару виносили. відбували подібний термін з Наталею дівчата й жінки з надрічного, Кривого, Божикова...

Знала, що несе тяжкий хрест не одна з родини: ще в 1945 був вивезений батько і схоплений брат Михайло — теж 25-річник зі злої волі совітів. І ніби гартувалася душею й утверджквалася у правильному виборі шляху боротьби.

«Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ні смерть не змусять тебе зрадити тайни», — ця точка Декалогу українського націоналіста була як молитва для неї. І для більшості з її покоління. Може це й допогло їй стійко переносити нелюдські муки й страждання в неволі, на чужині, та й пізніше, вже на «контрольованій волі». невтрачала віри у прийдешнє визволення України з-під московського ярма. І, коли повіяли весняні вітри національного відродження, Наталія василівна опинилася у лавах тих перших хоробрих, які повернули Україні її одвічні герби і стяги. За свою активну участь у цьому благодатному процесі, як і тисячі героїв ОУН-УПА, несподівалася і не хотіла ні слави, ні заплати. Щиро кажучи, на грані крайньої скромності вершить свій життєвий шлях. не про власні вигоди думає. болить її, що багато пісень підпільників, повстанців, політв'язнів московського ГУЛАГу ще не дійшли до сердець нинішнього покоління українців.

В.Савчук
Категорія: Мої статті | Додав: zhak (15.12.2011)
Переглядів: 627 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0


Головна Головна Головна
Тростянець



Рейтинг@Mail.ru
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ДЯКУЄМО ВСІМ ХТО ДИВИВСЯ ЦЕЙ САЙТ, А ТАКОЖ ВСІМ ХТО ДОПОМАГАВ ЗБИРАТИ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САЙТУ. МАТЕРІАЛИ ПРО СЕЛО ТРОСТЯНЕЦЬ ПРОСЬБА НАДСИЛАТИ ЗА АДРЕСОЮ: trostyanec@mail.ru

© Тарас та Олег Жак, 2010-2016