Очолювати село, багаточисельну громаду нині нелегко, й про це найкраще знає сам сільський голова, котрий нерідко зустрічається із розчаруванням людей через їх матеріальні труднощі, побутові чи психологічні негаразди в родинах. І дуже часто мудре, виважене слово, щира порада голови села стають у пригоді. Голіний Василь Васильович вміє допомогти не тільки словом, а й ділом. У цьому він є прикладом як для своїх колег, так і для односельців, усіх краян.
  Голіний Василь Васильович народився 27 січня 1958 року в селі Сільце Божиківське Бережанського району Тернопільської області. В ранньому віці залишився сиротою, в 1964 році трагічно загинула мати. В 1965 році пішов навчатися в 1 клас Гримайлівської школи-інтернат. В 1973 році перевівся в Чортківську школу-інтернат яку закінчив в 1975 році де отримав середню освіту. Після закінчення школи в 1976 році поступив в Бучачцький технікум на спеціальність агрономія, який закінчив в 1981 році з відзнакою та отримав спеціальність агроном.
  В 1976 році був призваний на службу у військово-морський флот Радянського союзу де в місті Североморськ-8 відслужив 3 роки (обслуговування атомних підводних човнів).
  В 1982 році заочно поступив в Одеський сільськогосподарський інститут на спеціальність агроном, який закінчив в 1987 році та присвоєна кваліфікація «вчений агроном».
  В 1981 році пішов працювати в колективне сільське господарство «Комуніст» де працював помічником бригадира, спеціаліст по підсобних господарствах, агроном по захисту рослин.
  1987 році переведений на посаду голови профспілки колгоспу «Комуніст». В 1991 році перейшов працювати в селянську спілку «Тростянецька» на посаду головного агронома де пропрацював до 2000 року. З 2000 по 2011 роки займався індивідуальним сільським господарством.
  Одружений, виховує двох доньок. Одна з доньок навчається в Київському університеті ім.Богомольця. Друга закінчила Бурштинське кулінарне училище.
  Доброго слова заслуговують керівник села, його помічники, працівники сільради, депутати й активісти всіх хороших справ за те, що й сьогодні, попри всі кризи, життя в селі вирує в усіх напрямках. Функціонує дитячий будинок сімейного типу, де сім'я Клачків виховує десятеро дітей, із яких семеро – прийомні. Сюди теж часто навідується Василь васильвич, допомагає, чим може.

     У пана Василя ще чимало мрій, важливих задумів. Бо болить його і якість доріг, і майбутнє тутешніх родючих земель, чарівної місцевості. Тішиться, що влітку тут, біля озера, серед мальовничої природи таборують пластуни, котрі покликані продовжити великі справи своїх батьків та дідів. Радий, що приїжджають на відпочинок і мешканці східних областей України. Як вважає сільський голова, для підняття розквіту села потрібні як невтомна праця його жителів, так і значна підтримка держави. При мудрому підході Тростянець міг би стати чудовим осередком туризму на Бережанщині. Якби у цій справі знайшовся кмітливий підприємець.