ОФІЦІЙНИЙ САЙТ СЕЛА ТРОСТЯНЕЦЬ БЕРЕЖАНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ


↕     НОВИНИ     ↕
↕     ДОВІДНИК     ↕
↕     СЕЛО     ↕
↕     РІЗНЕ     ↕
↕     КОНТАКТИ     ↕


Категорії розділу
Мої статті [15]



Головна » Статті » Мої статті

Чотовий «Вихор»

Хто такий «Вихор» (Іван Михайлюк)? Народився в с.Тростянець у бідній селянській сім'ї Теодори та Василя 1920 р. У родині, крім нього, найстаршого сина, було ще п'ятеро дітей: Настя, Гриць, Ганя, Віра та Іванка. Старші діти виховувались та росли в сестри Теодори, Насті, у якої була лише одна дитина. З малих літ Іванко звик до праці, пас худобу, помагав батькам по господарству. У кінці 30-их років вступає в організацію ОУН, 1940 р. екстерном закінчує 7-й клас. З приходом німців працює лісником у Тростянецькому лісництві. У другій половині 1943 року його разом з лісником Олексою Ликтеєм та Миколою Слабодухом мобілізують у партизанський загін «УПА-Південь» під командою курінного Саблюка.

Пройшовши формування та вишкіл, загін взимку 1943-44 р.р. переходить річку Збруч і проводить операції на теренах Хмельницької та Вінницької областей. В одній із операцій група із 7-ми чоловік була відряджена на заставу. Пробувши без зміни до двох діб, група прибула в розташування загону, але його там не застала. Пошуки результатів не дали. Втративши надію на зустріч із загоном, група почала пробиватися додому.Нелегкий був перехід через лінію фронту. Але Бог допоміг хлопцям, і вони весною добралися додому. У цій групі, серед інших, були Іван Михайлюк та Олекса Ликтей. Останній, як старший за віком та сімейний, залишився дома, згодом був засуджений на 25 років, відсидів, повернувся додому. Івана з групою хлопців 11 чоловік в травні 1944 р. забирають в дивізію «Галичина». пройшовши відповідну підготовку, одержавши зброю та одяг, група в складі 9 чоловік в районі Перемишлян (Львівська обл.) переходить в один із загонів «УПА-Захід». Про бойові дії загону можна говорити багато хороших слів.

Після розформування загону «Грома» хлопці повертаються в рідні краї. Але не всі. Смертю героїв загинули на Станіславщині Володимир Ликтей, Василь Поглод. Леон Кізима загинув в Сибіру, пішли з життя Леон Ликтей та Михайло Скасків.

Іван Михайлюк не пішов з повинною, а залишився в групі самооборони на теренах Бережанського та Підгаєцького районів. У групі були ще хлопці із с.Тростянець — Ярослав Стецький («Сокіл») та Іван Бесага. Останній через донос був викритий в криївці із двома побратимами з псевдо «Гроза» і «Криворучка» в квітні 1947 року. Щоб не здатись живим ворогові, застрелився. Іншим двом застрелитись не вдалось, вони попали в руки ворога. після страшних тортур їх засудили на 25 років.

Недовго протрималась і друга група. У вересні 1947 року переслідувані великою групою енкаведистів, хлопці, а їх було чотири, дали останній бій над хатами рідного села, у якому всі і полягли. Серед них Іван Михайлюк та Ярослав Стецький. Повантажили тіла вбитих на підводу, кати повезли їх у Бережани.

А що сталося з родиною Івана? Після тяжких переживань у 1946 році померла мати. У 1950 році судять трьох старших дітей. Насті і Грицеві дають по 25 років, Ганні, як малолітній — 15 років. після відбуття заслання повертається з жінкою Гриць, Ганя з чоловіком, який також мав термін 25 років, посиляються в Бориславі. Найтяжча доля випала Насті: вона залишилася з дочкою у Комі (м.Інта).

Я звертаюсь до людей старшого покоління: хто ще пам'ятає ті події, знає тих людей, котрі полягли у визвольній боротьбі за Незалежність України, хай відгукнуться, щоб наша молодь знала, хто і якими були наші патріоти-земляки.

Роман Кізима
Категорія: Мої статті | Додав: zhak (13.12.2011)
Переглядів: 1329 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0


Головна Головна Головна
Тростянець



Рейтинг@Mail.ru
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ДЯКУЄМО ВСІМ ХТО ДИВИВСЯ ЦЕЙ САЙТ, А ТАКОЖ ВСІМ ХТО ДОПОМАГАВ ЗБИРАТИ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САЙТУ. МАТЕРІАЛИ ПРО СЕЛО ТРОСТЯНЕЦЬ ПРОСЬБА НАДСИЛАТИ ЗА АДРЕСОЮ: trostyanec@mail.ru

© Тарас та Олег Жак, 2010-2016